КОРОТКА ІСТОРІЯ ТОРОНТО

До відкриття європейцями Нового Світу корінні народи вже не одне тисячоліття населяли цей великий континент. На час перших європейських набігів ірокези та алгонкінські племена співіснували на північному березі озера Онтаріо - майбутньому місці розташування Торонто. Як і більшість міст, Tоронто завдячує своїм існуванням вдалому географічному розташуванню, торговельним зв’язкам та зручним комунікаціям.

Уперше місто з’явилося на карті під назвою Tarantou, що, найімовірніше, означає “місце зустрічі”. Це поняття мало сенс для назви маленького торговельного містечка на шляху між озерами Гурон та Онтаріо, який, свого часу, був частиною жвавої торговельної мережі доріг. Корінні мешканці Південного Онтаріо, які традиційно займалися торгівлею, обмінювали врожай своїх городів та садів на хутро від ірокезів. Каное, як основний засіб транспорту, відповідало потребам цієї торгівлі. Через кілька десятиліть після відкриття європейцями Америки мода на хутряні вироби обіцяла небачені прибутки, що поновило інтерес Франції до Північної Америки. Торгівля хутром потребувала постійних зв’язків із місцевими постачальниками, якими були ірокези.

Розташоване в глибині континенту, далеке від Атлантичного узбережжя та ріки Св. Лаврентія, Торонто як місце поселення ніколи не було улюбленцем французьких властей - хіба як звичайне місце торгівлі. 1610 року, всього через два роки після заснування Квебек-Ситі, дослідник Етьєн Брюле подався углиб континенту, шукаючи, як і його попередники, шляху до чарівних багатств Сходу. Він і став першим європейцем, що досягнув озер Онтаріо та Гурон. Близько 1720 року тут утворився торговельний пункт французьких купців, відомий як форт Торонто, а 1751 - форт Руйє (Fort Rouille). Французи та плем’я гурон, що населяли цей реґіон, уклали угоду, згідно з якою гурони зобов’язувалися постачати хутро тільки французам, в обмін на це ті повинні були охороняти їх від ворожого племені ірокезів, яке проживало далі на південь. Паризька угода 1763 року поклала кінець англо-французькій війні, а також і французькому пануванню в Північній Америці.

Торонто, розташоване всього через 20 миль, по прямій через озеро, від Сполучених Штатів, завжди відчувало на собі вплив південного сусіда, і коли у США вибухнула війна за незалежність 1775- 1783 рр., вона дала поштовх створенню провінції Онтаріо. Це різко змінило історію Канади. Торонто стало стратегічним пунктом - саме так вважав Джон Ґрейвс Симко, губернатор провінції Верхня Канада (тепер - Онтаріо), утвореної 1791 року британськими лоялістами, що втекли від революції, внаслідок поділу Канади (Нижня Канада, тобто сучасний Квебек, надалі залишалася здебільшого франкомовно- католицькою). Конституційний Акт 1791 року започаткував парламентську систему у Верхній Канаді.

Губернатор купив велику ділянку землі від племені міссіссаґа (за £1,700 фунтів стерлінґів), наказав побудувати гарнізон і перейменував поселення на Йорк на честь Фредерика, герцога Йорку, сина короля Ґеорґа ІІІ. Саме Джонові Симко належить ідея перетворення Йорка на столицю, він же й розпочав першу забудову міста на дуже несприятливому для життя болоті з комарами. До речі, тоді ж з’явилася і вулиця Янґ (Yonge). “Болотяним Йорком” називали містечко його перші мешканці, які були здебільшого державними службовцями. Заселений Йорк був дуже нерівномірно, і 1812 року налічував близько 700 мешканців. Він виконував суто адміністративну роль. Центром економічної активності був Кінґстон (Kingston) - маленьке село, що швидко зростало після побудови каналу Рідо (Rideau). Чисельність населення Йорку швидко зростає, а його континґент урізноманітнюється. Зокрема, тут з’являються перші торговці та ремісники. Кількість жителів, однак, залишається невеликою, і за родинну близькість між багатьма мешканцями місто називають Family Compact. Незважаючи на постійний брак сировини та матеріалів, досить активно будують нові установи - військові казарми, готелі, тюрму та першу церкву St. James Сhurch.

Із розвитком міста та вдосконаленням його інфраструктури стає відчутнішою класова ґрадація. З’являється прошарок правлячої верхівки, основу якої становили родові клани аристократів. Окрім того, торгівля, особливо зовнішня, стає жвавішою, а ринок - більшим, розмаїтішим та об’ємнішим. Виникають робітничі квартали. В етнічному плані Йорк залишався англійським містом - кістяк його становлять американські та британські еміґранти.

Активна підтримка британцями ворожих американському урядові племен індіанців, зокрема постачання їм зброї, напади на американських моряків, а головне - прагнення уряду Сполучених Штатів утвердити остаточний контроль над сировинними ресурсами Північної Америки, призводять до загострення відносин між Штатами та Канадою на початку ХІХ століття. 18 червня 1812 р. президент Сполучених Штатів Америки Джеймс Медісон підписує указ про оголошення Великобританії війни. Велика частина американців сприйняла його з ентузіазмом, оскільки вважала, що північні землі по праву належать їм, як і заяву колишнього президента США Томаса Джефферсона про те, що завоювання Канади залежатиме від швидкості просування війська. Перспективи Великої Британії у війні на північноамериканському континенті й справді були невтішними. Це було зрозуміло усім, у тому числі й головнокомандувачеві британських військ у Верхній Канаді серу Ісаакові Броку.

Губернатором цих місць він був призначений лише у 1811 році, і в його розпорядженні було всього 1600 солдатів армії Її Величності та кілька сотень погано озброєних та нетренованих рекрутів із числа місцевих жителів. Втримати від прориву лінію кордону такими силами було нереальним завданням для будь-якого стратега. Успіх британців у війні ставило під сумнів і те, що головний бастіон Верхньої Канади - форт Йорк - перебував у жалюгідному стані, якщо врахувати ті удари, які він повинен був витримати у майбутній війні. Коли почали думати про його укріплення, було вже запізно. На початок перебігу війни 1812 року можна дивитися під різними кутами зору. У ній Британія зіткнулась як з перемогами - битви під Детройтом та Квінстоном (Queenston), так і з втратами, зокрема загибеллю 13 жовтня 1812 року генерала Брока. Відчутний внесок у перемогу над американцями зробили індіанці, на чолі яких був вождь племені Shawnee Текамсе (Tecumseh).

Однак, незважаючи ні на що, війська британської корони поволі відступали, і вже 27 квітня 1813 року 1700 солдатів, що прибули на 14 американських кораблях, розпочали наступ на форт Йорк. Ця чисель- на перевага змусила головного охоронця форту генерала сера Роджера Шіффа (Roger Sheaffe), у роз- порядженні якого було лише 300 солдатів і кілька сотень ополченців та індіанців, відступити у Кінґстон. Мешканці Йорку, значна частина яких була лоялістами і зовсім не бажала розповсюдження ідей демо- кратії на континенті, сприйняли новину про неминучість вторгнення американців із жахом. Їхні найгірші передчуття виправдалися: захопивши місто, американці, окрім гарнізону, спалили кілька громадських будівель, серед яких був і будинок парламенту. Хоча американцям і вдалося захопити місто, далі вглиб країни вони просунутися не змогли, оскільки зазнали великих втрат.

Однак загалом війна не лише не завдала Йоркові серйозної шкоди, а навіть дала новий поштовх розвиткові торгівлі та будівництва. Рівно через рік, влітку 1814, на залишках старого форту було побудовано новий, більш обороноздатний, який військові використовували аж до 1930-их рр. У грудні 1814 року було укладено мирну угоду між Сполученими Штатами та Великою Британією. Після поразки наполеонівських сил і демобілізації сотень тисяч солдатів Британію охопила економічна депресія. Одна за одною в Канаду почали накочуватися хвилі еміґрантів зі Старого Світу. Велика частина з них осідала у Верхній Канаді, зокрема в Йорку, що спричинило бурхливий ріст чисельності населення у наступні роки. Так, із 1816 до 1825 року кількість мешканців населення Йорку подвоюється, а за 20 років зростає до 9250 осіб.

Із поглибленням процесу індустріалізації у Північній Америці інтенсивніше починає розвиватися економіка, з’являється прошарок середнього класу. У Йорку головною артерією фінансового життя стає вулиця Янґ (Yonge Street) та її околиці, розчищені для будівництва ще губернатором Симко. 1821 року в Йорку засновують перший банк - The Bank of Upper Canada. Місто поступово розбудовується, з’являється будинок нового парламенту, відновлюються будівлі суду, тюрми, госпіталю. Споруджуються нові церкви різноманітних конфесій. Серед імміґрантів було багато видатних та заможних людей, будинки яких, зокрема будинок сера Вільяма Кемпбела (Sir William Campbell) та Д’Арсі Бультона (D’Arcy Boulton), стали окрасою міста і залишаються нею до наших днів. 1834 року виходить наказ про надання Йоркові статусу міста та зміну його назви на Торонто. У зв’язку зі зміцненням позицій середнього класу та католиків, у місті починають визрівати антилоялістські настрої. Серед населення посилилося невдоволення монополією на владу, яка належала невеликому прошаркові британців. Нещадну критику правлячої еліти та провладного духовенства провадив Вільям Лайон Маккензі (William Lyon Mackenzie).

Популярність його стрімко зростала, і 1834 року він був обраний мером Торонто. Маккензі сподівався, що його партія реформаторів (Reformers) отримає перемогу на парламентських виборах, проте, внаслідок фальсифікацій з боку торі, вони програли. 5 грудня 1837 року Маккензі та 700 його прибічників зібралися за містом біля таверни Montgomery’s Tavern (в районі сьогоднішніх Yonge та Eglinton). Заколотники сподівалися захопити зброю, що зберігалася в City Hall (будинку мерії), та встановити контроль над містом. Однак заколот було зірвано. Маккензі змушений був утікати до Сполучених Штатів, де він проживав до того часу, коли канадська влада пробачила йому провину у 1849 р. Він повернувся до Торонто і жив там до самої смерті у 1858 р. Проте, незважаючи на поразку повстанців, лоялісти зрозуміли необхідність демократизації свого політичного курсу. Цьому сприяв також тиск з боку афроамериканців, кількість яких у місті продовжувала зростати після скасування рабства у 1833 р., та ірландців-католиків, які вступали у постійні сутички iз протестантами.

У подальші роки економічний та соціальний розвиток міста відбувається ще більш прискореними темпами. Зокрема, після отримання Канадою незалежності від Великобританії у 1867 році Торонто стає адміністративним центром Онтаріо. Тут активно відбувається індустріалізація, розвивається торгівля та фінансове життя, у 1852 році розпочинає свою роботу фондова біржа. Відкривається величезна кількість крамниць, найпримітнішою з яких була крамниця ірландця Тимоті Ітона, яка, завдяки вдалій фінансовій політиці власника, швидко переростає у торговельний центр, що існує й досі. Швидко розбудовується центр міста. Оскільки настрої жителів гармоніювали з вікторіанським духом, архітектура будівель того часу відображує цю славетну добу. Доволі довго у суспільстві панували норми пуританської моралі - наприклад, у місті діяв “сухий закон”, у неділю було заборонено рух саней і трамваїв, а розважальні заклади були зачинені.

19 квітня 1904 року Торонто спіткала трагедія. Пожежа в центрі міста зруйнувала понад 120 будівель. 6000 людей, що працювали в цій дільниці, втратили роботу. Однак постійне збільшення чисельності населення дозволило Торонто швидко вийти з цього скрутного становища. Так, у 1894 році в місті проживало168 тис. людей, у 1924 році - 542 тис., а в 1934 - 640 тис. Новоприбулі створювали свої ґетто, оселяючись у різних районах: ірландці - у Cabbagetown, китайці - в районі Dundas Street West, євреї - в околицях Kensington Market, а греки - в районі Danforth.

Першу світову війну Торонто зустріло у піднесеному, сповненому патріотизму настрої. Мешканці міста співали Rule Britannia на вулицях, тисячі добровольців записувалися в армію. 70 тисяч чоловіків пішли добровольцями на фронт, 13 тисяч із них загинули.

Торонто повною мірою підтримало Великобританію у Першій світовій війні. Місто було тренувальним табором для солдатів та авіаторів, постачало на фронт літаки, сотні одиниць військової техніки, набої, вибухівку, спорядження та уніформу. Жінки ставали сестрами Червоного Хреста, працювали на заводах і фабриках Торонто. Серед них - Амелія Іерхарт (Amelia Earhart), яка була спочатку медсестрою, а згодом навчилася керувати літаком і стала відомою льотчицею. Вона зникла безвісти 1937 року, коли її літак розбився й потонув у водах Тихого океану.

Загалом Перша світова війна сприяла економічному піднесенню Торонто, зокрема розвиткові промисловості та машинобудування. 1921 року в Торонто з’являється Управління громадського транспорту - Toronto Transit Commission, та перший громадський транспорт - трамвай. Місто інтенсивно розбудовується, поглинаючи передмістя, з’являються нові споруди.

Сталий повоєнний економічний розвиток Торонто тривав до початку Великої Депресії 1929-1933 рр., коли почалося масове безробіття, яке сягнуло небачених розмірів і коливалося в Торонто в межах 30-35 відсотків. Під час кризи посилилися расистські та шовіністські настрої, викликані безробіттям та розоренням дрібних підприємців. Справа дійшла до того, що у деяких громадських місцях з’явилися написи “Євреям, неграм та собакам вхід заборонено”. Ситуація до того ж ускладнилася несприятливими кліматичними умовами. У ці роки у Торонто були надзвичайно суворі зими та спекотні літа, а тисячі людей опинилися без житла і змушені були жити просто неба на вулиці, що призвело до масових захворювань та епідемій.

Економічному пожвавленню сприяла нова світова війна. Добровольці з Торонто знову масово відправлялись у Європу, жінки ставали медсестрами, санітарками, робочою силою на фабриках і заводах, збирали кошти на потреби фронту. Тисячі британських дітей були тепло прийняті жителями Торонто і перебували на утриманні міста як біженці протягом цілої війни. Летовища знову почали готувати пілотів для бойових вильотів і битв із німецькими асами. Відновили випуск літаків для фронту місцеві авіазаводи, які за роки Другої світової війни виробили близько 3000 бойових машин, у тому числі бомбардувальники Mosquito. Промисловість міста працювала на потреби фронту: за цей час місто виготовило 100 тис. одиниць вогнепальної зброї. Мешканці Торонто можуть пишатися своїм внеском у перемогу над нацистами у Другій світовій війні, на фронтах якої загинуло близько 3300 жителів міста.

Після війни починається стрімкий розвиток міста. У 1947 році було скасовано ”сухий закон”, і в місті від- крили перший коктейль-бар. Вікторіанські будинки у центрі міста поступово почали замінювати хмарочосами. Вирувало ділове життя. Потужний економічний розвиток спричинив швидкий розвиток інфраструктури Торонто. Плебісцит 1946 року ухвалив рішення про будівництво підземки (subway), яке було розпочато 1949 року. Першу лінію метро відкрили 1954 року. Вона пролягла уздовж Yonge St. від Union Station до Eglinton. Будівництво тривало 1664 дні, на нього було витрачено 67 мільйонів доларів. Усі післявоєнні роки метро Торонто активно розбудовувалось. Останню його гілку від станції Sheppard West до Vaughan Metro Centre було відкрито у грудні 2017 року. Загальна довжина сучасної лінії підземки становить понад 90 кілометрів і налічує 75 станцій.

1998 року Торонто і п’ять передмість - North York, East York, York, Scarborough та Etobicoke - об’єдналися в меґаполіс. Згідно iз переписом населення 2021 року, населення Великого Торонто становить понад 6 млн. осіб. Майже 110 тис. імміґрантів щорічно обирають Торонто своєю новою домівкою. Cьогодні Торонто - це найбільше місто Канади, центр економічного та культурного життя країни. Тут розташовані головні офіси багатьох відомих канадських і світових компаній, підприємства, що працюють у сфері високих технологій із виробництва комп’ютерів, електроніки, телекомунікацій, аеронавтики, транспорту, видавництва, медичних досліджень, освіти, туризму тощо. Торонто є великим осередком ділового та фінансового світу, де міститься найвідоміша фондова біржа країни. Торонто - одне із найбільших багатокультурних міст на землі. Тут розмовляють понад стома мовами світу. Саме тут можна побачити, як люди різних рас, соціальних груп і віросповідань з цілого світу живуть у гармонії, поділяють свої традиції, розмаїті звичаї та спосіб життя. Торонто вважають одним із найбільш придатних для життя людини меґаполісів у цілому світі.

ВИЗНАЧНІ МІСЦЯ ТОРОНТО

ДІЛОВИЙ ЦЕНТР ТОРОНТО (DOWNTOWN TORONTO)

Downtown - одне з найпривабливіших місць для туристів. Простягається він на південь від вулиці Bloor, між Bathurst Street i Don Valley Parkway. Це своєрідний світ у мініатюрі, зрештою, як і все Торонто. Тут багато ресторанів із національними кухнями, кафе, магазинів, мистецьких салонів. Одночасно це - діловий центр міста, де височать найсучасніші хмарочоси та постмодерні конструкції. Downtown є також зосередженням визначних історичних пам’яток і традиційним місцем розваг для мешканців Торонто та туристів.

Берегова лінія (Waterfront)

Waterfront - це берегова лінія Торонто уздовж озера Онтаріо. На цьому місці ще у ХVII столітті виник порт, з якого англійські та французькі купці відправляли хутро у Європу. Інтенсивний процес ділового та промислового розвитку порту тривав протягом ХVIII-XX століть і пішов на спад лише в 1960-их роках. Сучасне узбережжя Торонто - Waterfront - стало улюбленим місцем літнього відпочинку жителів Торонто і туристів. Тут зосереджені прекрасні пляжі та парки, численні розважальні комплекси, спортивні майдани, тенісні корти тощо.

Сьогодні Waterfront - це чудовий маршрут для велосипедної або пішохідної прогулянки. Таку прогулянку варто розпочати з вулиці Янґ (Yonge Street). Окрім моста, з якого відкривається чудовий краєвид на озеро Онтаріо, ця вулиця славиться тим, що є найдовшою у світі (1896 км). На схід по Queens Quay розташований музей цукру Redpath Sugar Museum. Цей музей, розміщений у колишній будівлі цукрової фабрики, було відкрито 1979 року. У 1996 році його відреставрували. Окрім експозиції, присвяченої розвиткові цукрової індустрії, тут є цікаві матеріали, що розповідають про історію династії Редпат, про використання дитячої, жіночої й рабської праці та про розвиток економіки провінції Онтаріо. У 2007 році Redpath Sugar Refinery купила американська компанія American Sugar Refining. 95 Queens Quay Е., автобус #6 (від станції метро Union до Cooper St.); тел. 416-366-3561. www.redpathsugar.com

Музей працює від понеділка до п’ятниці з 10 год. ранку до 3:30 пополудні, перерва з 12 до 1 год. Вхід безкоштовний. Перед тим, як відвідати музей, просимо зателефонувати. Неподалік перехрестя Queens Quay та Bay St. розбито мальовничий парк Harbour Square, а біля нього - поромна переправа. У Harbour Square Вашу увагу приверне 6-ий пірс (145 Queens Quay W.) - найстаріша споруда Waterfront, збудована 1907 року. На захід від неї розміщений річковий вокзал Queens Quay Terminal (207 Queens Quay W.) із численними бутиками та сувенірними крамницями, а також із театром Fleck Dance Theatre (у минулому - Premiere Dance Theatre).

На 231 Queens Quay W. розташована Power Plant Gallery, яку було відкрито для відвідувачів 1987 року. Ця галерея славиться художніми виставками сучасних канадських і закордонних художників. По сусідству розміщений - (235 Queens Quay W.) - комплекс виставково-сценічних приміщень, що належить неприбутковій організації культурного спрямування Harbourfront Centre (235 Queens Quay W., тел. 416-973-4600). Вартий уваги й ринок, де можна придбати антикваріат, - Harbourfront Antique Market (390 Queens Quay Blvd. W.), що є найбільшим в Канаді.

Прогулянка берегом приведе Вас до виставкового центру Exhibition Place (Lakeshore Blvd. W.) - місця, де щорічно відбувається близько ста різноманітних виставок, найвідоміші з яких - Канадська національна виставка, що 2022 року відзначила 150-річчя, Королівський сільськогосподарський зимовий ярмарок, шоу Єдине в своєму роді (One of a Kind Show), парад Карибана та інші. Вхід зі сходу - це величні ворота Princes’ Gates, названі на честь Їх Королівських Величностей Едварда, принца Уельського, та його брата принца Ґеорґа, які 1827 року відвідали Канаду і відкрили щойно збудовані ворота. 100 Princes’ Blvd. (Lake Shore Blvd. W., між Strachan Ave. i Dufferin St.); станція метро Bathurst, трамвай #511; тел. 416-263-3000. www.explace.on.ca

На південь від Exhibition Place знаходиться розвагово- відпочинковий комплекс Оntario Place. Він розташова- ний на трьох островах, створених людськими руками, і збудований за проектом архітектора Ебергарда Зайдлера (Eberhard Zeidler). У 2012-2017 рр. комплекс було реконструйовано: закрито парк атракціонів, на Східному острові розбудовано Trillium Park. Там же знаходяться концертні зали під відкритим небом Budweiser на 16 тис. місць (Budweiser Stage) й Echo Beach на 5 тис. місць, та Сіnesphere, що стала домом для першого в світі постійного кінотеатру IMAX із 20-метровим екраном.

Під час реконструкції кінотеатр модернізовано - тепер це “IMAX із лазером”. Працює по вихідних цілий рік. Також він є одним із кінотеатрів, де щорічно проходить Міжнародний Кінофестиваль Торонто (Toronto International Film Festival (TIFF)). Уряд Онтаріо працює над подальшою реорганізацією комплексу. 955 Lake Shore Blvd. W., станція метро Union, автобус #29 (від станції метро Dufferin), трамваї #509 (від станцій метро King i Union) i #511 (від станції метро Bathurst); тел. 416-314-9900. Cineshere Box Office тел. 416-314-9938. Budweiser Stage (909 Lake Shore Blvd. W., тел. 416-260-5600). www.ontarioplace.com

Downtown West

Район розваг (Entertainment District)

Мабуть, найбільшу кількість розважальних закладів Downtown зо- середжено у районі розваг (Entertainment District) між станцією мет- ро Union та Gardiner Expressway. Чільне місце серед них, безпереч- но, посідає телевізійна вежа Торонто - CN Tower, збудована 1976 р. Канадською національною компанією. До 2007 р. вежа була найви- щою у світі спорудою (сьогодні - найвища споруда в західній півку- лі). Її висота сягає 553,33 метри. CN Tower виконує функції антени й візитної картки міста - символа Торонто. Щороку її відвідують по- над 2 млн. туристів. Вхідний квиток дасть Вам можливість за 58 сек. піднятися на одному із шести прозорих скляних ліфтів на оглядовий рівень LookOut, розташований на висоті 346 м. Тут же містяться три бістро VUE. Кілька сходинок вниз - і Ви опинитеся на рівні 342 м зі скляною підлогою та зовнішньою оглядовою терасою. Наступна оглядова платформа SkyPod розташована на висоті 446,5 м і про- понує повну 360-градусну панораму міста (додаткова платня). За сприятливої погоди можна побачити територію на віддалі понад 160 км (Ніаґару та штат Нью-Йорк). На рівні 351 м приймає відвіду- вачів ресторан 360° (тел. 416-362-5411), який обертається навколо своєї осі (повний оберт - за 72 хв.), що дає змогу побачити величну панораму міста. З 2011 р. відвідувачам пропонують ще одну “розвагу” - EdgeWalk, - прогулянку (зі страхувальною линвою) краєм даху основного рівня на висоті 356 м. 290 Bremner Blvd., станція метро Union; тел. 416-868-6937. www.cntower.ca

Працює щоденно (крім 25 січня) з 9 год. ранку до 9 год. вечора. Довідковий стіл - з 9 год. ранку. Години праці залежать від пори року. Перед тим, як відвідати, просимо зателефонувати. Плата за вхід - $43, пільгові квитки - $30, діти 6-13 років - $30, діти 3-5 років - $14. Поряд із CN Tower розміщена друга за популярністю будівля Торонто - Scotiabank Arena (в минулому - Air Canada Centre), найбільший у Торонто спортивно-розважальний комплекс. У ньому відбуваються спортивні змагання та великі концерти. Стадіон розрахований на 20 000 глядачів. Тут пропонують екскурсії (тел.: 416-815-5746) з оглядом внутрішніх приміщень стадіону та роздягалень місцевих команд: баскет- больної Toronto Raptors і хокейної Toronto Maple Leafs. Комплекс включає готель, два 54-поверхові будинки- кондомініуми, супермаркет, ресторани, бар, торговельний центр. 40 Bay St., станція метро Union; тел. 416-815-5500. www.scotiabankarena.com

Працює від середи до суботи від вересня до червня з 10 год. ранку до 5 год. пополудні; щоденно від липня до вересня з 10 год. ранку до 4 год. пополудні. Вхідні квитки - $20, пільгові квитки - $18. А поміж CN Tower та Scotiabank Arena, у напівкруглій будівлі, розташована броварня Steam Whistle Brewing, у якій готують лише один вид пива - пільзнер. Його пропонують відвідувачам під час екскурсії. The Roundhouse - 255 Bremner Blvd.; тел. 416-362-2337. www.steamwhistle.ca Відчинено: понеділок-вівторок - з 11 до 6 год. пополудні, середа - з 11 до 9 вечора, четвер - з 11 до 10 вечора, п'ятниця-субота - з 11 до 11 вечора, неділя - з 11 до 6 год. пополудні. Вартість екскурсії - від $15 і вище.

Тут же, у Roundhouse парку, просто неба розташований музей залізниці Toronto Railway Museum - депо з колекцією старих поїздів, залізничного устаткування та моделлю залізниці з мініатюрними паровозами. 255 Bremner Blvd., Unit #15; тел. 416-214-9229. www.torontorailwaymuseum.com. Працює від середи до неділі суботи між 12 та 5 пополудні. Перед тим, як відвідати, просимо зателефонувати. Квитки - $10, пільгові та діти 4-13 років - $5, діти до 4-х років - безкоштовно.

На розі вулиць King і Simcoe стоїть Roy Thomson Hall - кругла скляна будівля, названа так на честь газетного маґната. Зал, збудований за проектом канадського архітектора Артура Еріксона (Arthur Erickson), вражає яскравим освітленням, ефектним фойє і неперевершеною акустикою. Відкрили зал у 1982 році. Сьогодні Roy Thomson Hall - резиденція Симфонічного оркестру Торонто та Хору Мендельсона. 60 Simcoe St., станція метро St. Andrew, трамвай #504; тел. 416-872-4255. www.roythomson.com

Downtown - це інформаційне серце Торонто. Тут завжди вирує робота мас-медії. У Канадському трансляцій- ному центрі - Canadian Broadcasting Corporation - Ви зможете побачити процес запису телепрограм і, мож- ливо, зустріти багатьох знаменитостей. 250 Front St. W., станція метро St. Andrew, трамвай #504; тел. 416-205-3311 (загальна інформація). www.cbc.ca

Через кілька кварталів на північ, неподалік перехрестя вулиць Richmond i John, розташований кінотеатр Scotiabank Theatre Toronto (колишній Paramount Cinema) (259 Richmond St. W., тел. 416-368-5600), у фойє якого можна ознайомитися із невеликою збіркою старих фотографій та експонатів, що висвітлюють історію кіноіндустрії 20-их років ХХ ст. Вартий уваги і MZTV Museum of Television, експозиція якого розповідає про історію створення та розвитку засобів телекомунікації. Тут представлено чи не найбільшу у світі (понад 200 експонатів) колекцію телевізорів. Наприклад, Octagon 1928 р. виробництва, витвір інженерів General Electric, що так ніколи і не був запущений у виробництво, або єдиний у світі легендарний Phantom Teleceiver 1939 року компанії RCA, що розпочав еру телебачення у Північній Америці. 64 Jefferson Ave.; трамвай #504; тел. 416-599-7339. www.mztv.com Квитки - $10, пільгові - $5, групові (10+) - $5 з особи; діти до 12 років - безкоштовно. Працює: вівторок-п’ятниця з 2 до 5 год. пополудні.

Описуючи Entertainment District, не можна не згадати про одну із найсучасніших спортивних споруд - Rogers Centre (колишній SkyDome). На момент свого відкриття в 1989 р. це був єдиний у світі стадіон із розсувним дахом. Цікавим є те, що дах розсувається всього за 25 хвилин. Він важить 11 000 тонн. Rogers Centre - домівка бейсбольної команди Toronto Blue Jays. Крім спортивної арени, Rogers Centre є місцем проведення концертів, конвенцій, торгових ярмарків, шоу. Екскурсія, яка складається з різних маршрутів (огляд даху або цілого комплексу) та охоплює різноманітну тематику, зазвичай починається з перегляду короткометражного документального фільму про будівництво та особливості конструкції центру. 1 Blue Jays Way, станція метро Union, трамвай #509; трамвай #510 (від станції метро Spadina); тел. 416-341-1000; екскурсії - тел. 416-341-2770. www.mlb.com

У жовтні 2013 р. біля підніжжя CN Tower відкрили Акваріум (Ripley’s Aquarium of Canada). Він містить 5,7 млн літрів води і репрезентує морські та прісноводні середовища проживання з цілого світу. Тут мешкають 16 000 морських істот у 9-ти галерях (серед них - Канадські води, Райдужний риф, Небезпечна лагуна, Планета медуз, Затока скатів). Галерею Канадські води населяють морські тварини зі всіх водоймищ, що оточують країну. Найяскравішим видовищем є Райдужний риф, в якому мешкають морські істоти Індо-Тихоокеанського регіону. Частиною цієї атракції є інтерактивне шоу - водолаз через мікрофон відповідає відвідувачам на їхні запитання. 288 Bremner Blvd.; тел. 647-351-3474. www.ripleyaquariums.com/canada Працює цілий рік від 9 ранку до 9 вечора. Перед тим, як відвідати, просимо зателефонувати. Квитки - $44 (14+), пільгові (пенсіонери та діти 6-13 років)- $29, діти від 3-х до 5-ти років - $12.50.

Фінансовий район (Financial District)

Financial District (станції метро King, Osgoode, Queen, St. Andrew, Union, трамваї #501 і #504) - це діловий і фінансовий центр сучасного Торонто. Головна вулиця Bay St. - аналог нью-йоркської Wall Street, є втіленням економічної та фінансової могутності країни. Банки почали з’являтися тут ще у ХІХ ст., але першим хмарочосом, що прикрасив вулицю і змінив її вигляд, став тоді ще 34-поверховий Canadian Imperial Bank of Commerce (CIBC), збудований у 1929-1931 рр. На той час це була найвища споруда на теренах Британської Співдружності. Згодом п’ять найбільших канадських банків збудували свої пам’ятники багатству на перетині вулиць King і Bay, який називають MINT Corner (за першими літерами назв банків). Одним із шедеврів новітньої архітектури міста можна вважати Toronto-Dominion Centre, збудований на перехресті вулиць King i Bay відомим архітектором-модерністом Людвіґом Міс ван дер Рое. 66 Wellington St. W., станції метро King або Union, трамвай #504; тел. 416-862-7747. www.tdcentre.com Працює щодня. Вхід безкоштовний.

Модерністський почерк архітектора, відомого також будівництвом Seagram Building в Нью-Йорку, відображений у кожній деталі центру. Зокрема, привертають увагу бронзові скульптури корів на центральній площі комплексу, навпроти якої, на цокольному поверсі South Tower, розташована галерея TD Gallery of Inuit Art. 79 Wellington St. W., тел. 416-982-8473. www.td.com/about-tdbfg/corporate-information/inuit-art/ Працює від понеділка до п’ятниці з 8 год. ранку до 6 год. вечора, у суботу та неділю - з 10 год. ранку до 4 год. пополудні. Вхід безкоштовний.

Варто також оглянути споруди First Canadian Place (Bank of Montreal) із 72-поверховою вежею та 68-поверховий Bank of Nova Scotia. Поряд, на захід від Bank of Montreal, розташована фондова біржа Toronto Stock Exchange (TSX). На південь по Bay St. височать вежі Royal Bank Plaza, збудовані в сер. 70-их рр. ХХ ст. Навпроти - футуристичні будівлі Brookfield Place. До комплексу входять фасади історичних будівель на Yonge St., а також він є притулком найстарішої кам’яної будівлі Торонто - колишнього Commercial Bank of the Midland District, який розібрали по камінчику, а потім перенесли і повністю відновили на новому місці. Сьогодні він виглядає так само, як у 1845 році, коли його відкрили. Збудували банк за проектом Вільяма Томаса, який також очолював будівництво St. Lawrence Hall і старої в’язниці Don Jail. Найцікавішою частиною Brookfield Place є галерея, що схожа формою на ребра кита. Проект її розробив іспанський архітектор Сантьяґо Кaлaтрава. 181 Bay St., станція метро Union; bus #6; тел. 416-777-6480. www.bfplto.com

Brookfield Place - це також дім Галереї хокейної слави (Hoсkey Hall of Fame). Цю споруду можна назвати храмом хокею - найпопулярнішого у Канаді виду спорту. Музей займає площу 5110 квадратних метрів. Під час оглядової екскурсії Ви зможете сфотографуватися зi знаменитим кубком Стенлі (Stanley Cup), подивитися на хокейні реліквії улюбленої команди та пограти у віртуальний хокей на ігрових автоматах. 30 Yonge St., станція метро Union, тел. 416-360-7765. www.hhof.com Працює щодня з 10 год. ранку до 6 год. пополудні. Зачинено: Induction Day (понеділок, 13 листопада, 2023), Різдво (понеділок, 25 грудня, 2023), Новий Рік (понеділок, 1 січня, 2024). Вартість квитків - $25, квитки для дітей 4-13 років - $15, для пенсіонерів - $20, для дітей до 3-ох років - безкоштовно.

У Financial District розміщений один із найвідоміших готелів міста - Fairmont Royal York Hotel, що був відкритий 1929 р. Королева Єлизавета ІІ та члени королівської родини зупиняються тут, коли відвідують Торонто. 100 Front St. W., станція метро Union, тел. 416-368-2511. www.fairmont.com/royal-york-toronto Навпроти Fairmont Royal York Hotel - колонада Union Station, залізничного вокзалу, який обслуговує понад 72 млн. пасажирів на рік. Вона була збудована в 1915-1927 рр. у стилі класичного відродження. Від 2010 року - на реконструкції.

Площа Дандас (Dundas Square)

Протягом усієї історії розвитку міста площа Дандас (Dundas Square) репрезентувала яскраву палітру різноманітних етнічних і релігійних груп, які тут оселилися. Своєрідним відображенням цього став Toronto Eaton Centre, що займає велетенську площу і містить близько 300 різноманітних магазинів, бутиків, салонів, ресторанів та інших бізнесів, об’єднуючи під своїм дахом представників різних культур i народів. Цікавим є той факт, що сама компанія Eaton 1999 року збанкрутувала, однак назва Toronto Eaton Centre залишилася. 220 Yonge St., станції метро Dundas і Queen, трамваї #501 i #505, автобус #97B; тел. 416-598- 8560. www.cfshops.com/toronto-eaton-centre.html Працює від понеділка до суботи з 10 год. ранку до 9 год. вечора, у неділю - з 11 год. ранку до 7 год. вечора.

Масивна кам’яна споруда зі 104-метровою вежею на розі вулиць Queen і Bay - це будівля суду. Колись тут розміщувалася стара мерія міста Old City Hall. Її збудували 1899 р. за проектом Едварда Джеймса Леннокса (Edward James Lennox). Захоплює чудовий інтер’єр фойє із мозаїчною підлогою, вітражами та колонами. Мандруючи далі на північ по Yonge St., важко оминути будівлі театрів Elgin & Winter Garden Theatre Centre (189 Yonge St.), Ed Mirvish Theatre (колишній Canon Theatre) (263 Yonge St. і 244 Victoria St.), а також Massey Hall (178 Victoria St.).

На схід від Yonge St. - вулиця з назвою, що промовляє сама за себе, - Church Street. Грецька православна церква St. George Orthodox Church (115 Bond St.) в цьому районі межує з німецькою - лютеранською First Evangelical Lutheran Church (116 Bond St.). Вище по Bond St. розташована катедра St. Michael’s Cathedral (65 Bond St.), що отримала свою назву від імені першого католицького єпископа Торонто Майкла Пауера (Michael Power), який заклав її перший камінь 1845 року. З вересня до червня тут під час Святих Літургій співають всесвітньо відомі хори хлопчиків хорової школи Saint Michael’s Choir School.

Цікавим в районі Dundas Square є також будинок Вільяма Лайона Маккензі (William Lyon Mackenzie), першого мера Торонто, який 1837 року очолив повстання реформаторів проти лоялістів (82 Bond St., тел. 416-392-6915).

Китайський квартал (Chinatown)

Станції метро Queens Park, St. Patrick і Osgoode, трамваї #505 і #510. Район Chinatown був заснований китайськими еміґрантами другої-третьої хвилі, проте, незважаючи на плин часу, зберіг і досі свій неповторний азіатський дух. Найпомітнішою будівлею цього району є, мабуть, будинок страхової компанії Canada Life (330 University Ave.). На її верхівці розташований маяк - сигнальна вежа, що подає інформацію про прогноз погоди з Бюра охорони навколишнього середовища (Environment Canada) - Canada Life Beacon.

Навпроти, на східному боці University Ave., - Osgoode Hall (130 Queen St. W.), в якому 1889 року було відкрито першу правничу школу Канади. Four Seasons Centre for the Performing Arts, розташований на перехресті Queen St. W. і University Ave., - домівка Канадської оперної компанії (Canadian Opera Company) та Національного балету Канади (National Ballet of Canada).

Театр на 2071 місце відкрили влітку 2006 року циклом опер Ріхарда Ваґнера Кільце Нібелунґа. Місце під забудову - подарунок уряду провінції Онтаріо. Зал у формі підкови та чотирма рядами балконів поєднав у собі дизайн оперних театрів Європи та сучасні засоби ізоляції звуку, що створюють досконалий акустичний ефект. Автор проекту - місцевий архітектор Джек Даймонд (Jack Diamond). Будівництво комплексу тривало три роки й обійшлося в $181 млн. 145 Queen St. W., станція метро Osgoode, трамвай #501; тел. 416-363-6671 (опера), 416-345-9595 (балет). www.coc.ca www.national.ballet.ca Опера: каси відчинені від понеділка до п’ятниці з 10 год. ранку до 5 год. вечора; інформація телефоном: від понеділка до п’ятниці з 9 год. ранку до 5 год. пополудні. Балет: каси відчинені від понеділка до середи з 11 год. ранку до 6 год. вечора; четвер-субота - з 11 год. ранку до 9 год. вечора; неділя - з 11 год. ранку до 3:30 пополудні; інформація телефоном: від понеділка до середи з 11 год. ранку до 5 год. пополудні; четвер-субота - 11 ранку до 7:30 вечора; неділя - 11 ранку до 2 год. пополудні. Екскурсії: від понеділка до суботи з 11 год. ранку до 6 год. вечора. Плата за вхід - $20, пільгові квитки - $15. Варто також відвідати Музей текстилю (Textile Museum of Canada), у якому зібрано майже 12 тис. експонатів - найрізноманітніших виробів із тканин з понад 200 країн та реґіонів світу. 55 Centre Ave., тел. 416-599-5321, www.textilemuseum.ca

На захiд від University St. розташована Картинна галеpея провінції Онтаріо (Art Gallery of Ontario, скорочено AGO). Галерея пропонує Вашій увазі величезну колекцію творів мистецтва - понад 80 тис. експонатів. Тут Ви побачите світові шедеври - полотна Рембрандта, Ван-Дейка, імпресіоністів, модерністів, скульптури Родена та Генрі Мура, а також живопис художників Групи семи. Експозиція постійно оновлюється. 2002 року канадський бізнесмен і меценат Кен Томсон подарував галереї свою колекцію мистецтва з понад 2000 експонатів, зокрема полотно Пітера Пауля Рубенса “Різня невинних”, яку він придбав за 49,5 млн. фунтів стерлінґів. Кен Томсон також пожертвував значну суму грошей на реконструкцію, яка тривала упродовж 2004-2008 рр. і отримала назву Transformation AGO. Під час перебудови, яку здійснювали під керівництком видатного архітектора сучасності Френка Ґері (Frank Gehry), виставкові площі галереї збільшили на 47%. Сьогодні - це одна із найбільших галерей Північної Америки. 317 Dundas St. W., станція метро St. Patrick, трамвай #505; тел. 416-979-6648. www.ago.ca Працює у вівторок і четвер з 10:30 ранку до 5 год. вечора, у середу і пятницю - з 10:30 ранку до 9 год. вечора, субота-неділя - з 10:30 до 5:30 вечора. Вхідний квиток - $25, молодь до 25 років (із ID) - безкоштовно; річний абонемент - $35.

Неподалік розташована St. George the Martyr Anglican Church (197 John St.) - одна з найстаріших церков у Торонто, збудована 1844 року. Список архітектурних окрас Сhinatown продовжує старовинний будинок Сampbell House, збудований 1822 року сером Вільямом Кемпбеллом. 1973 року, задля збереження його від руйнації, Сampbell House було перенесено з Adelaide St. на Queen St., а 1974 р. в ньому відкрили музей. 160 Queen St., станція метро Osgoode, трамвай #501; тел. 416-597-0227. www.campbellhousemuseum.ca Відчинено від вівторка до п’ятниці з 10 год. ранку до 4.30 пополудні, у суботу - з 12 год. до 4.30 год. пополудні, Плата за вхід - $10, пенсіонери - $6, молодь (13-18 років) - $6, діти до 12 років - безкоштовно.

Будинок міської управи City Hall спроектував фінський архітектор Вільйо Ревель (Viljo Revel) 1965 р. Тодішній мер міста Натан Філліпс (Nathan Phillips) оголосив всесвітній конкурс на проект будинку. Різної висоти вежі мерії і сьогодні вражають своїм футуристичним виглядом. City Hall межує із просторою площею Nathan Phillips Square, на якій стоїть відома скульптурна композиція Генрі Мура Лучник (The Archer). Nathan Philips Square - місце проведення концертів, виставок і фермерських ярмарків, а взимку тут заливають велику ковзанку. 100 Queen St. W., станції метро Osgoode і Queen, автобус #6, трамвай #501; тел. 311 (у межах міста), з-поза меж міста - тел. 416-392-2489. www.toronto.ca Відчинено від понеділка до п’ятниці із 8.30 год. ранку до 4.30 год. пополудні. Вхід безкоштовний.

Кенсинґтонський ринок (Kensington Market)

Еміґранти з Европи, Китаю та країн Карибського басейну, що заселили околицю Kensington Market, створили неповторну та яскраву національну палітру району. Основу його становили євреї, які влаштували ринок безпосередньо біля своїх домівок. Сьогодні ця багатокультурна дільниця стала одним із найкращих торговельних комплексів із широким вибором найрізноманітніших товарів. У цьому ж районі стоїть одна з найстаріших у Канаді синагог Kiever Synagogue, яку збудував архітектор Бенджамин Шварц на кошти єврейських еміґрантів із України.

Університет (University)

University of Toronto - найбільший університет Канади, у якому навчається понад 65 тис. студентів, був заснований 1827 року. Він складається із трьох студентських містечок (campus). Найбільшу увагу туристів привертає St. George Сampus (100 St. George St.), основні будівлі якого розташовані неподалік мальовничого парку в центрі міста - Queen’s Park. По університетському містечку проводять екскурсії.

Тут можна відвідати семінари, лекції та концерти, а також взяти участь у щорічному святкуванні Дня університету, який, зазвичай, відбувається у середині жовтня. Це день зустрічей випускників, футбольних матчів і студентських парадів. Серед численних споруд, які варто оглянути, - Hart House College, збудований на початку ХХ ст. Своїм зовнішнім виглядом університетський комплекс схожий на будівлі Оксфорда та Кембриджа. Його спроектували у псевдоготичному стилі архітектори Спроатт (Sproatt) i Рольф (Rolph). Найстарішою спорудою комплексу є University College (15 King’s College Circle), збудований 1859 року архітекторами Ф. У. Камберлендом (F. W. Cumberland) i У. Дж. Стормом (W. G. Storm) у стилі романтичного відродження. Привертає увагу майстерно виконана різьба з каменю та ренесансний портал. University of Toronto Аrt Centre - музей, розташований у приміщенні університетського коледжу, містить приватну колекцію відомого американського психоаналітика Ліліан Малков Ормос (Lillian Malcove Ormos). В експозиції музею - високохудожні середньовічні ікони, а також такі шедеври живопису, як “Адам і Єва” Лукаса Кранаха Ст. (1538 р.). University College, 15 King’s College Circle, станція метро Queen’s Park, автобус #94, трамвай #506; тел. 416-946-7089. www.utac.utoronto.ca Відчинено у вівторок і від четверга до суботи з 12 год. до 5 год. пополудні, у середу - з 12 год. до 8 год. вечора. Вхід безкоштовний.

Вартий уваги також Koffler Student Services Building (214 College St.), збудований 1906 року. Колись це була довідкова бібліотека, створена на кошти відомого у США та Канаді філантропа Ендрю Карнеґі (Andrew Carnegie). Сьогодні тут розміщено книгарню універистету. Окрім університетських будівель, гідним зацікавлення також є еклектичний будинок парламенту провінції Онтаріо - Provincial Parlіament (111 Wellesley St. W.), збудований у 1886- 1892 рр. архітектором Річардом Уайтом (Richard A. Waite).

Так само не можна залишити без уваги розташований неподалік Королівський музей Онтаріо (The Royal Ontario Museum або скорочено ROM). Це не лише найбільший музей Канади, а й великий науково-дослідний центр, який вивчає, зберігає та експонує понад 6 млн. пам’яток культури. Королівський музей Онтаріо славиться розмаїттям унікальних експонатів: палеологічних, археологічних, історичних, художніх. Тут представлено рідкісні пам’ятки давніх цивілізацій доколумбівської епохи, раритети стародавнього Китаю та Японії, Єгипту та Риму, високохудожні вироби декоративно-прикладного мистецтва. У 2002-2007 рр. відбулася велика реконструкція музею, що отримала назву Renaissance ROM: було розширено виставкові площі музею та додано будову у формі кристалу, названу на честь Майкла Лі Чина (Michael Lee Chin) - бізнесмена і мецената, який пожертвував на цей проект $30 млн. Всього ж реконструкція обійшлася у $270 млн. 100 Queen’s Park, метро Museum; тел. 416-586-8000. www.rom.on.ca Відчинено від вівторка до неділі з 10 год. ранку до 5:30 год. вечора, Плата за вхід - $26, пенсіонери - $21, студенти (із ID) - $20, діти 4-14 років - $16, молодь 15-19 років - $20. Щотретього вівторка місяця, із 5:30 пополудні до 8:30 год. вечора, - безкоштовно.

Східна частина центру міста (Downtown East) Church & Wellesley

Станції метро Bloor/Yonge, College, Wellesley, автобуси #75 і #94, трамвай #506. Район вулиць Church i Wellesley більше відомий як “дільниця ґеїв”. У 50-их рр. тут почали виникати житлові комплекси, що заохочували селитися в них багатьох “переконаних кавалерів”. Згодом у районі стали відкриватися кафе і бари для ґеїв. Найпопулярніші з них - The Barn & Stables (418 Church St.) та Woody’s (465-7 Church St.). Поблизу цих барів розбито парки - George Hislop Park, названий на честь борця за права ґеїв, і Cawthra Park, у якому стоїть меморіал, присвячений всім, хто помер від СНІДу (AIDS). На південному розі вулиць Church і Wood у 1931 році було збудовано Maple Leaf Gardens, що надовго став базою місцевої хокейної команди Maple Leafs, яка в кінці 1990-их рр. переїхала в Scotiabank Arena . Maple Leaf Gardens також був сценою для Елвіса Преслі (Elvis Presley) й таких зіркових музичних груп, як The Beatles та Rolling Stones.

Ще однією архітектурною пам’яткою в цьому районі є Massey Hall, перший концерт у якому відбувся 1894 р. й який відтоді служить місцем проведення різноманітних музичних імпрез. 178 Victoria St., станції метро Dundas і Queen, трамваї #501 і 505; тел. 416-872-4255. www.masseyhall.com На Sherbourne St. розташовано багато старовинних будівель XIX ст. Увагу привертає колишній Clarion Hotel & Suites Selby, у якому зупинявся Ернест Хемінґуей, тоді ще молодий кореспондент газети Toronto Star.

Капустяне містечко (Cabbagetown)

Cabbagetown заснувала хвиля ірландських імміґрантів середини 40-их рр. XIX ст. Свою назву район отримав завдяки овочевим грядкам, переважно з капустою, які часто можна було побачити на подвір’ях його мешканців. Головною вулицею цього району є Parliament St., названа так тому, що у 1790-их рр. тут знаходилися будівлі парламенту Верхньої Канади. На цій вулиці розміщений Canadian Contemporary Dance Theatre (509 Parliament St., тел. 416-924-5657; www.ccdt.org). Дійшовши до східного кінця Carlton St., Ви потрапите до Riverdale Park, в якому розташована також Riverdale Farm із домашніми тваринами. 201 Winchester St., автобус #65, трамвай #506; тел. 416-392-6794. www.toronto.ca/parks Відчинено цілий рік від 9 год. ранку до 5 год. пополудні. Вхід безкоштовний.

Недалеко від Riverdale Farm розміщений Toronto Necropolis - цвинтар, заснований в кінці 1800-их років, де поховано багато видатних діячів Торонто, зокрема Вільям Лайон Маккензі. Цей архітектурно-меморіальний комплекс вирізняється дзвіницею у стилі ґотичного відродження, що була збудована за проектом Генрі Ленґлі (Henry Langley), який також похований на цьому цвинтарі. 200 Winchester St., тел. 416-923-7911. www.mountpleasantgroup.com На північ від некрополя розташований інший цвинтар - St. James Cemetery, на якому також спочиває велика кількість відомих людей міста, багато ірландських еміґрантів. 635 Parliament St., тел.

Сейнт-Лоренс (St. Lawrence)

Утворений понад 200 років тому ринок, навколо якого, власне, і виріс цей район, нагадує про себе назвою сучасного торгового комплексу St. Lawrence Market (92-95 Front St. E., тел. 416-392-7219), де скупчено неймовірно велику кількість товарів і послуг. На другому поверсі тут розміщено галерею, експозиція якої присвячена історії, мистецтву та культурі старого Торонто (тел. 416-392-7604). Галерея відчинена від середи до п’ятниці з 11 год. ранку до 5 попо- лудні, у суботу - від 11 ранку до 4 год. пополудні.

На захід від ринку, на Wellington St., можна побачити контроверсійний навколишнім хмарочосам будинок - Gooderham Building, більше відомий як Flatiron, у підвалі якого розташовано бар Flatiron & Firkin. 49 Wellington St. E., тел. 416-362-3444. www.firkinpubs.com

За Gooderham Building розбито Berczy Park, навпроти якого - театри Meridian Hall (колись Sony Centre for the Performing Arts) (1 Front St. E., тел. 416-368-6161; www.tolive.com/Meridian-Hall), колишня резиденція Канадської опери (Canadian Opera Company) та Національного балету Канади (National Ballet of Canada) і St. Lawrence Centre for the Arts (27 Front St. E., тел. 416-366-7723; www.tolive.com/St-Lawrence-Centre-for-the-Arts), у якому розміщені театри Jane Mallett та Bluma Appel. На північ, на вулиці Adelaide, розташоване перше поштове відділення Торонто, де можна поринути в атмосферу початку ХІХ ст. - посидіти за старовинним столом, написати листа гусячим пером, вмочивши його в чорнило. 260 Adelaide St. E., станція метро King, трамвай #504; тел. 416-865-1833. www.townofyork.com Відчинено від понеділка до п’ятниці з 9 год. ранку до 5:30 год. пополудні; у суботу - із 10 год. ранку до 4 год. пополудні, у неділю - з 12 до 4 год. пополудні. Вхід - $2 (добровільно).

СЕРЕДНЯ ЧАСТИНА МІСТА (MIDTOWN)

Йорквилл (Yorkville)

Практично до кінця XIX ст. Yorkville був окремою адміністративною одиницею і лише згодом став частиною Торонто. На східному кінці Cumberland St. Ви побачите Toronto Reference Library (789 Yonge St., тел. 416-395-5577) - найбільшу довідкову бібліотеку в Канаді.

За кілька кроків від неї розташована ще одна бібліотека - Yorkville Library (22 Yorkville Avе., тел. 416-393-7660). Біля витоків цієї бібліотеки, збудованої 1907 року, стояв відомий американський філантроп Ендрю Карнеґі (Andrew Carnegie). Ця дільниця відома своїми дуже дорогими бутиками, вишуканими ресторанами та кафе і найкращими готелями.

The Annex

The Annex - район, у якому розгорнуто широку діяльність національних громад, таких як Native Canadian Centre of Toronto (16 Spadina Rd., тел. 416-964-9087), Alliance Francaise de Toronto (24 Spadina Rd., тел. 416-922-2014), Italian Cultural Institute (496 Huron St., тел. 416-921-3802). Тут постійно відбуваються мистецькі виставки, концерти, покази кінофільмів, лекції та семінари на національну тематику. Культурну композицію околиць Spadina St. доповнює архів City of Toronto Archives (255 Spadina Rd., тел. 416-397-0778), у приміщенні якого можна більше дізнатися про історію міста, ознайомитися зі стародавніми картами, фотографіями та документами, що стосуються Торонто.

Casa Loma

Затишок і водночас престижність, притаманні цьому районові, стали причиною того, що від початку заснування він приваблював багатьох відомих людей міста, які оселялися тут. Найвідомішою окрасою цієї околиці став однойменний замок Casa Loma, збудований 1914 р. за проектом Едварда Леннокса (Edward J. Lennox) на замовлення відомого на початку ХХ ст. підприємця сера Генрі Пеллатта. Це, безперечно, одна з найгарніших будівель Торонто. Сер Генрі та його дружина оздобили палац неймовірною кількістю творів мистецтва й антикваріату, проте згодом були вимушені передати його містові через фінансові труднощі. Сьогодні це улюблене місце туристів та мешканців Торонто. 1 Austin Terrace, станція метро Dupont, автобус #127; тел. 416-923-1171. www.casaloma.ca Відчинено щодня з 9.30 год. ранку до 5 год. пополудні. Плата за вхід - $40, пенсіонери та молодь 14-17 років - $35, діти 4-13 років - $25, діти до 3-ох років - вхід безкоштовний.

Поряд - Spadina Museum, збудований 1866 року на замовлення відомого канадського фінансиста і бізнесмена Джеймса Остина (James Austin). Маєток розміщений на площі шість акрів і має 50 кімнат. На початку минулого століття син підприємця Альберт реставрував будинок і зробив кілька прибудов, тому в ньому поєднуються як вікторіанський, так і архітектурний стиль епохи короля Едварда. 285 Spadina Rd., станція метро Dupont, автобус #127; тел. 416-392-6910. www.toronto.ca/explore-enjoy/history-art-culture/museums/ spadina-museum Відчинено в середу до неділі - з 11 год. до 5 год. пополудні. Відвідати музей можна лише через безкоштовний тур із гідом. Зателефонуйте перед тим, як відвідати, щоби дізнатися про розклад турів.

Rosedale

Станції метро Rosedale, Summerhill i Sherbourne. У 20-их рр. ХІХ ст. шериф Вільям Ботсфорд Джарвіс (William Botsford Jarvis) оселився в районі сучасної Jarvis St. Його дружина Мері любила прогулянки верхи і, за переказами, милуючись трояндовими кущами, назвала цю околицю Трояндовою долиною. Із 1860-их до 1930-их років знатні родини Торонто забудовують цей район у григоріанському, вікторіанському, тюдорському та едвардіанському стилях. А Rosedale Park увійшов в історію міста завдяки тому, що тут 1909 р. відбувся перший в історії Канади футбольний матч на кубок Grey Cup.

Forest Hill

Станції метро St. Clair і St. Clair West, Davisville, Еglinton, Eglinton West, автобус #32. Rosedale плавно перетікає в інший район міста - Forest Hill. У ньому розташований один iз найпрестижніших навчальних закладів Канади - Upper Canada College (200 Lonsdale Rd., тел. 416-488-1125). Forest Hill виник унаслідок того, що заможні люди мали змогу купувати авта та оселятися подалі від міського шуму. Тут є багато фешенебельних магазинів, затишних ресторанів і кафе.

Davisville

Станції метро Davisville, Еglinton і St. Clair, автобус #32. Ця околиця названа на честь першого поштмейстера районy Джона Дейвиса (John Davis). Тут, переважно, мешкають молоді професіонали. Центром дільниці є June Rowlands Park з його популярними тенісними кортами та басейном. Визначне місце цього району - історичний цвинтар Mount Pleasant Cemetery (375 Mount Pleasant Rd., тел. 416-485-9129), де поховані знаменитий піаніст Ґленн Ґулд (Glenn Gould), відомі вчені, що працювали над створенням інсуліну, - Фредерик Бентинґ (Frederick Banting) і Чарльз Бест (Charles Best), та екс-прем’єр Канади Вільям Лайон Маккензі Кінґ (William Lyon Mackenzie King).

Leaside

Станції метро St. Clair, Davisville і Eglinton, автобуси #34, #51, #54А і #100. Назва цієї околиці пішла від родини Джона та Мері Лі (Lea), які оселилися тут 1819 р., переїхавши з Англії. У 1851 році їхній старший син Вільям купив землю на південь від батькової ферми, збудував тут восьмикутний цегляний будинок і назвав його Leaside. Згодом ця назва закріпилася за всією околицею. 1881 року Вільям віддав півакра землі під будівництво анґліканської St. Cuthbert's Church на Bayview Avе. Район поступово розростався, і від 1913 року став частиною Торонто.

Особливо інтенсивним розвиток Leaside стає після Другої світової війни, зокрема, 1969 року завершується будівництво Ontario Science Centre. У центрі розміщено понад 800 експонатів, присвячених усім аспектам людського буття. Тут Ви матимете нагоду роздивитися під мікроскопом крильця комах, потрапити на демонстрацію ефектів різних типів лазера та високовольтної електрики, випробувати своє тіло на спритність, реакцію і витривалість, а мозок - на сприйняття оптичних ілюзій. Фонтан, що прикрашав вхід до центру, 2006 року переробили у гідралофон - музичний інструмент, який приходить у дію при контакті з водою. Радимо також відвідати планетарій і кінотеатр IMAX DOME із максимально можливим ефектом присутності. 770 Don Mills Rd., автобус #25 від станції метро Pape, автобус #34 від станції метро Eglinton; тел. 416-696-1000. www.ontariosciencecentre.ca Відчинено від понеділка до п’ятниці з 10 ранку до 4 год. пополудні, у суботу, неділю і свята - з 10 до 5 год. пополудні. Плата за вхід: Science Centre - $22, пенсіонери, студенти, молодь 13-17 років - $16, діти 3-12 років - $13, діти до 3-ох років - безкоштовно; IMAX Film - $13, пенсіонери, студенти, молодь 13-17 років - $9, діти 3-12 років - $9, діти до 3-ох років - безкоштовно; Science Centre+IMAX Film - $28, пенсіонери, студенти, молодь 13-17 років - $22, діти 3-12 років - $19.

ЗАХІДНА ЧАСТИНА МІСТА (WEST END)

Однією з найвизначніших історичних пам’яток західної частини міста вважають Fort York. Це те місце, з якого бере початок історія Торонто. Військовий форт заснував лейтенант-губернатор Джон Ґрейвс Симко (John Graves Simcoe) у 1793 р. для захисту від можливого нападу американців. Це стало необхідним після того, як Сполучені Штати Америки оголосили Канаді війну й у 1812 році вторглися на її територію. 27 квітня 1813 року американські війська атакували форт силами 1700 солдатів, що прибули на 14 кораблях. Захисники зустріли їх мужнім опором, проте ворог, який переважав чисельно, переміг їх, а форт - знищив. Однак уже наступної осені його відбудували і продовжували використовувати навіть після того, як фортифікаційні споруди застаріли. 1934 року тут відкрито музей. 250 Fort York Blvd., трамвай #511 від станції метро Bathurst, трамвай #509 від станції метро Union; тел. 416-392-6907. Відчинено в середу та з п’ятниці до неділі від 11 год. ранку до 5 год. пополудні, у четвер - 11 год. ранку до 7 год. пополудні; Ценр для відвідувачів працює від середи до неділі з 11 год. ранку до 5 год. пополудні. Вхід - вільний. High Park є, мабуть, однією із найвідоміших у Торонто околиць. Це прекрасне зелене місце, яке дихає спокоєм і затишком. У центрі району - великий парк, заснований сімейною парою Джоном і Джемаймою Говард (John & Jemima Howard) у 1860-х рр. Свій будинок Джон спорудив за власним проектом - архітектура була його захопленням, як і топографія. Принциповим новаторством у будинку стали великі вікна, а також внутрішній туалет. Після смерті Джона та Джемайми їхній будинок, разом із інтер’єром і навколишнім парком, було збережено як історичну пам’ятку, названу Colborne Lodge. Сolborne Dr. & The Queensway, станція метро Keele, автобус #80, трамвай #501; тел. 416-392-6916. Музей тимчасово зачинений на ремонт.

Поки музей на ремонті, адміністрація пропонує безкоштовні 60-хвилинні екскурсії High Park'ом (якщо погода дозволяє): з середи до неділі об 11 год. ранку, 1-ій та 3-ій год. пополудні. Перед тим, як відвідати, просимо зателефонувати.

На захід від High Park розташоване Bloor West Village, яке виникло в середині ХІХ ст. і було власністю офіцера Вільяма Смита Дюрі (William Smith Durie). Саме тому одна з вулиць дільниці має назву Durie. Однак, як і всі інші передмістя, Bloor West Village не уникнуло урбанізації й було поглинуте містом. Із плином часу ця околиця стала престижним діловим районом. Саме тут сконцентрована велика кількість українських установ і бізнесів. Рухаючись далі на південний захід у напрямку до району Swansea, Ви натрапите на будинок (210 Riverside Dr.) відомої канадської письменниці Лусі Мод Монґомері (Lucy Maud Montgomery), яка написала Ann of Green Gables. Ще два історично-розважальних комплекси у західній частині міста (West End) - це Montgomery’s Inn Museum і Black Creek Pioneer Village. Ірландські еміґранти Томас і Марґарет Монтґомері (Thomas and Margaret Montgomery) збудували свою садибу, що слугувала водночас і готелем, у 1830 р. Вона була оточена фермою і годувала не лише господарів, а й гостей. Montgomery’s Inn збудовано в лоялістському архітектурному стилі. 1975 року музей було відреставровано і відкрито для туристів. 4709 Dundas St. W., станція метро Islington, автобус #37; тел. 416-394-8113. www.montgomerysinnovators.ca Відчинено у середу від 11 год. ранку до 6 год. вечора, від черверга до неділі - з 11 год. до 5 год. пополудні. Від середи до неділі можна відвідати 45-хвилинні безкоштовні екскурсії. Перед тим, як відвідати, просимо зателефонувати.

Black Creek Pioneer Village - відтворене в первинному вигляді село XIX ст. Завітавши сюди, Ви зможете поринути в життя селянської Канади початку ХІХ ст. - відвідати тогочасні магазини, поговорити з ковалями, гончарами, гутниками, лікарями, друкарями, а також перехожими, вбраними у характерний для 1800-их рр. одяг. Багатьох дітей, що ростуть у наш урбанізований час, зацікавлять різні свійські тварини та особливості фермерського господарювання. Основою комплексу будівель стали ферма Йогана Шмідта (Johann Schmidt), збудована у 1809-му році, а також ферма подружжя Деніела та Елізабет Стонґ (Daniel and Elizabeth Stong), які перебралися сюди 1816 року. Усього тут близько сорока відреставрованих будівель. 1000 Murray Ross Parkway; тел. 416-736-1733. www.blackcreek.ca Відчинено від 22 квітня до 23 грудня - з середи до неділі з 11 год. ранку до 4 год. пополудні. Години роботи музею змінюються із порами року. Перед тим, як відвідати, просимо зателефонувати. Плата за вхід - $16.40+HST, пенсіонери та студенти (14 років+) - $13.10+HST, діти 4-13 років - $12.00+HST, діти до 3-ох років - вхід безкоштовний.

ПІВНІЧНА ЧАСТИНА МІСТА (NORTH SIDE)

У колишньому містечку-сателіті, а зараз районі Торонто North York, традиційно проживало багато євреїв. Тому не дивно, що саме тут на кошти місцевої громади у Earl Bales Park було споруджено меморіал жертвам Голокосту за проектом Ернеста Рааба (Ernest Raab) та засновано Holocaust Education Centre (4600 Bathurst St., тел. 416-631-5689). На станції метро North York Centre розбито Mel Lastman Square (5100 Yonge St.). Тут часто відбуваються різноманітні рекламні акції, наприклад, безкоштовна роздача шоколаду, а взимку відкривають ковзанку. На цій же площі - колишній муніципалітет незалежної адміністративної одиниці North York - North York Civic Centre (5100 Yonge St.) та Toronto Centre for the Arts (5040 Yonge St., тел. 416-733-9388, каси - 416-250-3708).

Трохи далі на північ розташована ще одна історична пам’ятка міста - Gibson House. Дейвид Ґібсон (David Gibson) бyв однією з основних фігур повстання 1837 року, очоленого Вільямом Лайоном Маккензі (William Lyon Mackenzie). Повстання було спрямоване проти Family Compact - групи заможних людей, які зосередили в своїх руках політичну та економічну владу міста. Дейвид Ґібсон - топограф, еміґрант із Шотландії, збудував свій перший будинок 1826 р., проте після провалу повстання його вислали до Сполучених Штатів Америки, а будинок спалили. Однак у 1851 році, коли канадська влада пробачила йому провину, він разом зі своєю дружиною та сімома дітьми повертається і відбудовує свій маєток, у якому згодом влаштовують музей. 5172 Yonge St., станція метро North York Centre; тел. 416-395-7432. Відчинено від середи до пятниці та в неділю - з 11 ранку до 5 год. пополудні; у суботу - з 11 ранку до 7 год. вечора. Вхід - вільний. Запропоновано безкоштовні 45- та 60-хвилинні екскурсії. Перед тим, як відвідати, просимо зателефонувати.

СХІДНА ЧАСТИНА МІСТА (EAST SIDE)

East Side - мальовнича частина Торонто, що тягнеться вздовж узбережжя на схід від Don Valley Parkway. Перший район, у якому Ви опиняєтеся, рухаючись по Queen St. East на схід від перехрестя Don Valley, - Riverdale, до середини ХІХ ст. був невеличким селом. Його розвиток активізується в 1880-1920-их рр. внаслідок розбудови залізничних сполучень, а також найбільшого в Торонто моста - Prince Edward Viaduct. Leslieville був названий так на честь садівника Джорджа Леслі (George Leslie), що жив тут у 1850-их рр. Цей район відомий через Александра Мюїра (Alexander Muir) - директора місцевої школи Leslieville Public School, який написав пісню The Maple Leaf Forever. Дім Мюїра, названий Maple Cottage, зберігся й досі.

Пляжі (The Beaches)

Першими некорінними поселенцями на узбережжі East End стала родина Ешбриджів (Ashbridge) - еміґрантів iз Філадельфії. На їхню честь названо парк - Ashbridge’s Bay Park. Тут же розміщено й інший парк - Kew Gardens. Кожного серпня тут відбувається Beaches International Jazz Festival, що приваблює тисячі туристів.

Beaches - це район невеличких затишних будиночків на узбережжі, ідеальний для ранкових пробіжок і вечірніх прогулянок із домашніми улюбленцями. Тут розташовано багато маленьких крамничок, ресторанчиків, кафе, мистецьких салонів.